Сучасний споживач став висувати все більш високі вимоги до якості, а головне – до безпеки вживаємих їм продуктів. В цей же час, зростання світового населення вимагає підвищення попиту на продукти харчування, що обумовлює підвищення інтенсивності та обсягів промислового виробництва в секторах рослинництва і тваринництва.
Але збільшення попиту створює як нові можливості, так і нові загрози стосовно рівня ризиків у сфері безпеки харчових продуктів на етапах виробництва, зберігання та збуту харчової продукції. Тобто, в умовах глобалізації зростає попит на все більш широкий спектр продуктів харчування, що, в свою чергу, призводить до ускладнення і подовження глобального продовольчого ланцюжка, а також до додаткових ризиків і, відповідно, до додаткових критеріїв безпеки та якості.
Однією з дієвих форм управління безпечністю
харчової продукції визнаної світовим співтовариством – є впровадження системи НАССР,
яка охоплює всі галузі виробництва продуктів харчування, фармацевтичної галузі
та інших галузях, продукція яких може впливати на здоров’я і життя людини.
Виконання вимог HACCP – це створення системи
управління безпекою продукції на всіх етапах виробництва: від надходження
сировини та інгредієнтів на виробництво, до упаковки, складування і відправки
готового товару. Ця система створена для запобігання можливих порушень на
кожному етапі виробництва харчування, а не для виявлення небезпечних
продовольчих продуктів в кінці цього процесу. Для того, щоб зазначена система
працювала спочатку забезпечується ефективний і правильний підхід до вибору та
обробки сировини, приготування харчування, умов до його реалізації. Такий
підхід дозволяє не тільки гарантувати безпеку харчування, а й одночасно
підвищувати його конкурентоспроможність за рахунок зниження витрат на
проведення контролю безпеки кінцевого продукту.
Впровадження і сертифікація системи НАССР дає можливість будь-якому підприємству, яке займається виробництвом або обігом харчових продуктів, конкретні переваги:
• виробництво високоякісного та безпечного продукту за рахунок контролю на всіх етапах його виготовлення;
• управління та мінімізація ризиків;
• створення оптимально гігієнічних умов виробництва продукції відповідно до міжнародних норм;
• зміцнення довіри партнерів, замовників і, головне, споживачів;
• розширення межі бізнесу, виведення його за рамки однієї країни;
• підвищення відповідальності команди персоналу.
