Не зважаючи на те, що в нашій країні термін «сертифікат якості» часто використовують маючи на увазі «сертифікат відповідності», згідно з українським законодавством сертифікат якості все ж існує, хоча в нормативних документах чіткого визначення йому і не дається.
Сертифікат якості – товаросупроводжувальний документ, який свідчить про відповідність товару вимогам (стандартам) безпеки природного навколишнього середовища, безпеки для життя й здоров’я людей, показникам якості, технічним характеристикам, що передбачені нормами та умовами договору.
Взагалі, термін «сертифікат якості» використовують для опису будь-якого документу, що підтверджує певні властивості товару – це може бути письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару, щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару вимогам, які висуваються до якості такого товару.
Зазвичай сертифікат якості складається в декількох примірниках, один із яких прямує разом з вантажем, а другий надсилається разом з рахунком та документами, необхідними для оплати. При імпорті товарів, митниця розглядає сертифікат якості як довідковий документ, що дає інформацію про якісні й кількісні характеристики імпортованого товару. Сертифікат якості може бути необхідним для отримання сертифікату відповідності.
Сертифікат відповідності – документ, що виданий для підтвердження того, що продукція, система якості, система управління якістю, система управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством. (Згідно з Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»).
Терміни сертифікат якості та «сертифікат на систему управління якістю» – є неофіційними термінами, що використовуються в практиці, як синоніми до терміну «сертифікат відповідності».
Сертифікат відповідності є юридичним документом, який видається Заявнику уповноваженим органом з сертифікації, який і відповідає за достовірність інформації, що наведена в сертифікаті. Форма сертифікатів відповідності встановлюється в кожній з Систем сертифікації продукції, відповідно до нормативних документів, які регламентують діяльність цієї Системи сертифікації.
В Україні діє Державна система сертифікації. Форма сертифікатів відповідності в Державній Системі сертифікації встановлюються ДСТУ 3498-96 «Державна Система сертифікації. Бланки документів. Форма та опис».
Сертифікація – дія, що виконується незалежною третьою стороною, яка показує, що існує відповідне довіру, що належним чином маркований продукт, метод або маркована послуга відповідають певному стандарту або іншому нормативному документу. Результатом сертифікації є свідоцтво про відповідність – сертифікат, що має встановлену форму.
Розрізняють обов’язкову і добровільну сертифікацію. Сертифікація системи якості відноситься до категорії добровільної сертифікації. Разом з тим у випадках, коли до надійності продукції пред’являються підвищені вимоги, сертифікація системи якості входить в схему сертифікації продукції як обов’язковий елемент. Розглянемо відмінності добровільної та обов’язкової сертифікацій.
Обов’язкова сертифікація проводиться на відповідність вимогам нормативної документації щодо безпеки для життя, здоров’я, майна громадян; захисту навколишнього середовища; сумісності та взаємозамінності продукції, відповідності вимогам охорони праці, а також метрологічним нормам і правилам, які забезпечують достовірність та єдність вимірювань. Обов’язкова сертифікація проводиться у регульованому законом сфері.
Регульована законом сфера – це сфера, в якій рух
матеріальної та нематеріальної продукції регулюється національними законами та
постановами.
Перелік товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, включає в себе товари
для дітей, продукти харчування, товари побутової хімії, парфумерію, косметику,
добрива мінеральні добавки, прилади побутового призначення та ін На початок
1999 р. в Україні обов’язковій сертифікації підлягали 32 товари. Обов’язковій
сертифікації підлягає продукція вітчизняного та імпортного виробництва. Випуск
і реалізація продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, без
відповідного сертифіката обкладається штрафними санкціями.
Добровільна сертифікація проводиться на відповідність всім необхідним споживчим вимогам. Добровільна сертифікація здійснюється в неврегульованої законом сфері.
Нерегульована законом сфера – це вільна економічна сфера, в якій звернення матеріальної та нематеріальної продукції здійснюється не тільки на підставі національних законів і постанов, але і приватноправових договорів і добровільних угод, що не виходять за рамки існуючого законодавства.
Проведенням добровільної сертифікації може займатися як державна, так і приватна організація, акредитована в якості органу з сертифікації. Цінність сертифіката при добровільній сертифікації вище, ніж сертифіката на відповідність обов’язковим вимогам, так як він свідчить про відповідність більш високим вимогам, ніж обов’язкові вимоги законодавств. Довіра до такого сертифікату забезпечується рівнем компетенції і репутацією органу з сертифікації, що видав сертифікат. Добровільна сертифікація проводиться, як правило, на підставі заяви виробника, постачальника або продавця продукції. Добровільна сертифікація проводиться з метою реклами продукції, освоєння нових ринків збуту, формування і підтримки іміджу фірми, а також у випадку, якщо це обговорено в умовах контракту на поставку продукції. У промислово розвинених країнах прийнято, щоб якість товару оцінювала незалежна недержавна структура.
Постачальники або виробники продукції, що не входить в законодавчо-регульовану сферу, але вони бажають продемонструвати якісні та безпечні властивості своєї продукції, оформляють підтверджуючий документ, яким може бути добровільний сертифікат відповідності УкрСЕПРО, декларація відповідності, сертифікат відповідності системи управління якістю, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про визнання, протоколи випробувань та ін.
Однім із дієвих засобів підвищення якості є впровадження та сертифікація системи управління якістю HACCP , що дозволяє підприємству підтримувати стабільну якість продукції, оскільки процес виробництва або надання послуг, на якому працює така система, стає керованим. Основні вимоги системи управління якістю (СУЯ) пов’язані з впровадженням процесного підходу.
Стандарт ISO 9001 являє собою одну з моделей управління діяльністю організації з метою забезпечення її результативності.
Одним із ключових принципів побудови системи менеджменту якості відповідно до вимог ISO 9001 є процесний підхід: діяльність організації складається з ряду взаємозалежних процесів, які функціонують як цілісна система. При цьому вихідні дані одного процесу є вхідними даними для наступного. Тому процесний підхід полягає в систематичній діяльності по визначенню процесів, їхньої послідовності й взаємодії, управлінню процесами й зв’язками між ними.
Суттєва відмінність ISO 9001:2015 від попередньої версії стандарту – явне застосування ризик-орієнтованого мислення, яке дає змогу організації визначати чинники, які можуть спричиняти відхилення її процесів та її системи управління якістю від запланованих результатів, щоб встановлювати запобіжні заходи контролю для мінімізації негативних впливів і максимального використання можливостей, по мірі їх виникнення. Це неможливо без розуміння свого середовища і визначення зацікавлених сторін та їхніх вимог.
Для підтвердження якості харчових продуктів застосовують Систему управління безпечністю харчових продуктів ISO 22000, що встановлює єдині вимоги до системи HACCP. Нічого принципово нового у вимогах НАССР немає, – НАССР лише зручно систематизує численні санітарні та технологічні норми і правила виробництва, полегшує поточний контроль. ISO 22000 виводить все це на міжнародний рівень стандартизації для експортно-імпортних відносин. Підприємствам з новим сучасним обладнанням легко застосувати це у виробництві, але стандарт побудовано так, щоб врахувати можливості до розвитку всіх підприємств.
В Україні вимоги щодо розробки та впровадження систем управління безпечністю
харчової продукції за принципами НАССР задекларовані ДСТУ
4161-2003 «Система управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги» та ДСТУ
ISO 22000:2007 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до
будь-яких організацій харчового ланцюга».
Пізніше на базі концепції ХАССП було розроблено декілька стандартів, які застосовуються в окремих країнах і регіонах або в окремих ланках харчового ланцюга . Найбільш застосовуваними є такі стандарти:
– ISO 22000:2005 Системи управління безпечністю харчових продуктів – Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга – стандарт, розроблений Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO)
– BRС (British Retail Consortium Global Standard) – британський стандарт асоціації роздрібних торгівців;
– IFS (International Food Standard) – міжнародний стандарт роздрібних торгівців;
– Dutch HACCP – голландський стандарт на систему ХАССП;
– FSSC 22000:2010 – стандарт для виробників окремих категорій харчових продуктів, що поєднує вимоги ISO 22000:2005 та PAS 220:2008, прийнятий об’єднанням спеціалістів з харчової безпеки Global Food Safety Initiative (GSFI) самим даючи нову мотивацію в їхній роботі.
Користь від впровадження системи НАССР для підприємців:
- виробництво більш безпечної продукції, що знижує діловий ризик, і підвищує задоволеність споживача;
- поліпшена репутація і захист торговельної марки;
- узгодженість із законодавством;
- персонал має чіткіше уявлення щодо вимог до безпечності харчових продуктів та методів їх виконання;
- демонструє зобов’язання (докази) підприємства щодо безпечності продукції, які можуть бути використані у судових позовах і визнані страховими компаніями;
- кращі організація персоналу та використання робочого часу;
- ефективність витрат, зменшення збитків у перспективі (спочатку збитки можуть збільшитися через застосування коригувальних дій, які вимагають видалення продукції внаслідок невиконання належного контролю в КТК);
- менша ймовірність одержати скарги від споживачів та їхня довіра;
- можливість збільшити доступ на ринки збуту.
